Це — зустріч у межах Всеукраїнського проєкту «Ми українці — всі одна родина», започаткованого івент-агенцією «Садиба мюзік» у партнерстві з національним онлайн-кінотеатром SWEET.TV. Відділ соціального захисту населення Бурштинської міської ради та ПК «Прометей» із задоволенням підтримали таку ініціативу.

7 родин внутрішньо переміщених осіб, які зараз живуть у Бурштинській громаді, поділилися своїми історіями. Не з підручників. Не з фільмів. А з життя — справжнього, з втратою, болем, але й надією.

Каріне Охонько разом із родиною приїхала з Донецької області. «Ми обирали місто, де буде комфортно для дітей. І ми не помилилися — дуже хороші люди, відкриті серця». У Бурштині Каріне знову знайшла себе у сфері краси.

Олена Ткачова, також з Донеччини, зараз працює у ЦНАПі Бурштина. «Виїжджала, коли були дуже сильні обстріли. Речей — майже не взяли. Але тут зовсім незнайомі люди одразу допомогли. У Бурштині я зустріла своє кохання — мого чоловіка, який нині служить у ЗСУ».

Родина Іванілових із Селидового зуміла повноцінно інтегруватися в громаду. Мама Оксана — операторка на Новій пошті. Донька Поліна — учениця ліцею імені Ольги Басараб, займається фотографією, спортом, активно розвивається, про що свідчать численні нагороди та грамоти, якими Поліна поділилася з глядачами.

Тамара Рахімова із Первомайська, Донеччина: «Я тут не чужа. Люди допомагають. Пишу вірші. Один із них — присвятила нашим захисникам і захисницям». І прочитала його зі сцени…

Олена Попова: «Коли я побачила Бурштин — зрозуміла, що він схожий на моє Курахове. Було важко, але я йшла вперед — житло, робота, школа для дітей. І тепер у нас усе добре. Я працюю медсестрою в школі».

Оксана Сініцина із Сєвєродонецька активно волонтерить, працює у БФ “Ковчег добрих сердець”, почала в’язати іграшки, продавати їх і передавати кошти на потреби ЗСУ. «Я шукала спосіб розрядити напругу — і знайшла. Не можна втрачати віру і надію. Це — найголовніше».

Людмила Афанасьєва з Херсонщини працює фахівчинею із супроводу ветеранів. Приїхала з великою родиною. «У Бурштині ми вперше відчули спокій. І підтримку», зауважила п. Людмила та подарувала разом із онуком пісню. Її зять щойно повернувся з фронту — і також був у залі.

Усі учасники проєкту отримали подарунки від організаторів. А сцену наповнили яскравістю наші танцювальні колективи — «Вихор» та «Дивоцвіт» (керівники Олександр Заставний і Яна Балицька), а також Народний артист України Анатолій Гнатюк, який провів вечір з особливою теплотою.

Цей день ще раз нагадав — турбота — це не лише дах над головою. Це обійми. Слова. Простір, де можна говорити й бути почутим. Місце, де ти не просто тимчасово — ти вдома.

З початку повномасштабного вторгнення Бурштинська громада прийняла понад 2 тисячі ВПО. Сьогодні — зареєстровано 1441 особа. 10 із них нині служать у ЗСУ. У громаді функціонують три облаштовані місця компактного проживання, ми постійно працюємо над тим, щоб родини мали не лише побут, а й відчуття причетності, спільності.

Бо нас не поділити ні війною, ні статусами, ні містами, звідки ми приїхали. Ми всі — однієї землі.

Ми — одна родина.